Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Справа № 910/16349/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. - головуючого, Кривди Д.С. (доповідача), Могил С.К.,за участю представників: позивачаПрокофєва Л.В., представник,відповідачаГуменюк Т.М., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.11.2015за заявоюПублічного акціонерного товариства "Київенерго"провизнання наказу таким, що не підлягає виконанню,у справі№ 910/16349/13 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 2 857 224 грн,Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 29.01.2016 №05-05/254 у зв'язку з виходом з відпустки судді Могил С.К. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Борденюк Є.М. - головуючий, судді Кривда Д.С., Могил С.К. для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 у справі № 910/16349/13.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства „Київенерго" втрат від інфляційних процесів за час прострочення у розмірі 65674,91 грн, пені у розмірі 2326291,05 грн, три відсотки річних у розмірі 465258,21 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 (судді: Сташків Р.Б. - головуючий, Паламар П.І., Літвінова М.Є.) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 160612,70 грн пені, 321225,39 грн 3% річних, а також 38547,05 грн судового збору; у решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 (судді: Новіков М.М. - головуючий, Зубець Л.П., Чорна Л.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі №910/16349/13 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" 1445514,32 грн пені; прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; в іншій частині рішення залишено без змін; викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1606127,02 грн (один мільйон шістсот шість тисяч сто двадцять сім гривень 02 копійок) пені, 321225,39 грн (триста двадцять одну тисячу двісті двадцять п'ять гривень 39 копійок) трьох процентів річних, а також 38547,05 грн (тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок сім гривень 05 копійок) судового збору.".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 14455,14 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 видано відповідний наказ від 20.06.2014 №910/16349/13.

28.08.2015 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/16349/13 від 20.06.2014 таким, що не підлягає виконанню, на підставі Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а 38547,05 грн судового збору сплачено платіжним дорученням від 19.08.2015 №2116309480.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/16349/15 заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено та визнано наказ Господарського суду міста Києва № 910/16349/13 від 20.06.2014 таким, що не підлягає виконанню повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 (судді: Зеленін В.О. - головуючий, Ткаченко Б.О., Синиця О.Ф.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі №910/16349/13 скасовано; відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/16349/13 від 20.06.2014 таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1218 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що списання зазначених сум пені, штрафних та фінансових санкцій є однім із елементів процедури реструктуризації заборгованості, на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, і не може розглядатись як самостійна підстава для списання поза вказаною процедурою, тоді як відповідачем вказана процедура не додержана.

Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 - залишити без змін. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, зокрема, Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 було стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 1606127,02 грн пені, 321225,39 трьох процентів річних, а також 38547,05 грн судового збору.

Предметом розгляду даної справи були правовідносини щодо виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №1479-12-БО від 31.07.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, судовими рішеннями у даній справі від 28.01.2014 та 02.06.2014 встановлено відсутність основної суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №1479-12-БО від 31.07.2011. У даній справі, як було зазначено вище, заявлено вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, які судовими рішеннями задоволено частково.

На виконання зазначеного рішення виданий наказ.

06.06.2015 набрав чинності Закон України № 423-VIII від 14.05.2015 "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"". Цим законом було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Зокрема, статтю 18 вищевказаного законодавчого акту доповнено частиною 13 наступного змісту:

"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.".

Виходячи із системного аналізу частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" предметом його регулювання є заборгованість (а відтак, і штрафні санкції нараховані на неї), що залишилась не погашеною на день набрання чинності цим законом - 06.06.2015 року, за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року; та заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року, яка була сплачена у період з 06.06.2015 року до 06.09.2015 року.

При цьому, відповідно до наведених норм статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним з елементів процедури реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий у 2014 році на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України, та не розглядається як самостійна підстава для списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій поза вказаною процедурою реструктуризації.

Як встановив суд апеляційної інстанції, відповідачем не додержана вказана процедура, а списання заборгованості здійснене ним в одностороннього порядку на підставі власного протоколу засідання комісії №1 від 31.07.2015.

Крім того, основна заборгованість за спірним договором №1479-12-БО від 31.07.2011 станом на 06.06.2015 за природний газ, спожитий до 01.01.2014, не обліковувалась, що, в свою чергу, унеможливлює застосування до спірних правовідносин Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в частині списання пені, штрафних та фінансових санкцій.

Посилання ПАТ „Київенерго" на правомірність застосування до спірних правовідносин Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на підставі наявності станом на 06.06.2015 загальної заборгованості в обліку позивача та відповідача за природний газ, спожитий до 01.01.2014 за іншими договорами від 28.12.2012, яка була сплачена протягом червня - липня 2015 року є необґрунтованими та такими, що суперечать змісту пункту 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України №423-VIII від 14.05.2015.

Що стосується 3% річних, колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду стосовно того, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" не визначено списання 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ці нарахування не є ані штрафними, ані фінансовими санкціями, а є компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу.

3 % річних та інфляційні нарахування не є санкціями, а є частиною грошового зобов'язання та виступають специфічним способом відшкодування мінімального розміру реальних збитків, що є неминучими у разі прострочення грошового зобов'язання та стягуються незалежно від вини боржника.

Про компенсаційний характер нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, неодноразово вказував Верховний Суд України, який зазначив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника (постанова від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12).

Посилання скаржника на віднесення 3% річних до фінансових санкцій на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу-учасників Державного концерну "Укроборонопром" та забезпечення їх стабільного розвитку" є безпідставним, оскільки зазначений нормативно-правовий акт регулює інші правовідносини та є спеціальним, оскільки стосується заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу-учасників Державного концерну "Укроборонопром".

Також колегія відхиляє, як безпідставні, доводи відповідача про віднесення 3% річних до фінансових санкцій на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки зазначений нормативно-правовий акт припинив свою дію з 01.07.2012 у зв'язку з закінченням строку його дії, а також стосувався заборгованості за природний газ, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не була сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вірно визначився, що правила списання штрафних санкцій не поширюються на суми, які є предметом стягнення за спірним наказом, та правомірно відмовив у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 у справі №910/16349/13 залишити без змін.

Головуючий Є. Борденюк

Судді Д. Кривда

С. Могил